Любомира Радиш-Старик

Прочитав цю книжку від першої до останньої сторінки. Скільки болю і скільки впевненості у завтрішньому дні! Мене вразила правдивість оповіді, відсутність глорифікації подвигу свого роду. Звичайна розповідь про своїх близьких, їх переживання, трагедії... Нема там пафосу, проклять, які так часто тепер надибуєш в подібних виданнях.
Автор обрав надзвичайно добру тональність книжки: історія роду є лише частиною історії народу, його страждання є також часткою тих страждань. Надзвичайно додають вірогідності оповіді цитовані протоколи допитів та зізнання. Сцена зустрічі з мамою на вокзалі написана так, які про це би не написав маститий професійний письменник: просто, відкрито, боляче і правдиво.
Ця книжка дала мені уявлення про Буковину більше, ніж десятки художніх романів на цю тему, які я прочитав. Прочитав цю книжку - і знову засумував за Буковиною. І знову захотілося у милі Чернівці.
Роман Горак.